|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
|
|
|||
Ветеринарний препарат Кардаліс розроблений для лікування серцевої недостатності у домашніх улюбленців. Препарат, призначений для собак, дозволяє лікувати застояну недостатність більш ефективніше, порівняно з іншими лікарськими засобами, завдяки поєднанню в складі беназеприлу із спіронолактоном. Ці активні компоненти гарантують повну блокаду ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), а також запобігають розвитку аритмії, фіброзу та інших проблем із серцево-судинною системою домашнього улюбленця. Переваги: Препарат забезпечує потужний комбінований ефект двох активних інгредієнтів в одній простій схемі застосування; Поліпшує якість життя собак із першого тижня лікування; Препарат нормалізує артеріальний тиск тварини; Нормалізує серцевий ритм у собаки та запобігає розвитку аритмії; Зменшує ймовірність розвитку міокарда у домашнього вихованця; Калій нормалізує роботу серця та регулює кровотворення в організмі. Зручна форма застосування у таблетованій формі: приймати 1 раз на день, що актуально при тривалих термінах терапії або довічній терапії; Можна застосовувати вже за перших прояв порушень роботи серцево-судинної системи; Таблетки мають жувальну структуру і приємний аромат яловичини, який подобається тваринам, а приємний смак печінки полегшує споживання препарату. Калій нормалізує роботу серця та регулює кровотворення в організмі. УВАГА!!! Перед застосуванням препарату потрібна консультація ветеринара. Прийом препарату слід проводити після ознайомлення з інструкцією із застосування. Інструкція із застосування препарату Кардаліс (версія для ознайомлення, повна інструкція знаходиться в упаковці препарату Кардаліс) Опис Коричневі таблетки продовгуватої форми, з розділеною смужкою посередині. Склад 100 г препарату містять діючі речовини (г): cпіронолактон - 13,2 беназеприлу гідрохлорид - 1,7 Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, повідон K30, ароматизатор яловичини штучний, цукор пресований, кросповідон, магнію стеарат. Вага 1 таблетки - 151, 302 або 604 мг. Фармакологічні властивості ATC-vet класифікаційний код: QC09BA07 Засоби, що діють на систему ренін-ангіотензин, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, комбінації. Спіронолактон та його активні метаболіти (включаючи 7-α-тіометил-спіронолактон та канренон) діють як специфічні антагоністи альдостерону, конкурентно зв'язуючись з мінералокортикоїдними рецепторами, розташованими в нирках, серці та судинах. У нирках спіронолактон пригнічує індуковану альдостероном затримку натрію, що призводить до збільшення натрію, а згодом — виведення води та затримки калію. Внаслідок цього, зменшення позаклітинного об’єму зменшує серцеве навантаження та тиск у лівому передсерді. Результатом є поліпшення роботи серця. У серцево-судинній системі спіронолактон запобігає згубному впливу альдостерону. Альдостерон сприяє фіброзу міокарда, ремоделюванню міокарда та судин, а також дисфункції ендотелію, хоча точний механізм дії ще не визначений чітко. На експериментальних моделях у собак було показано, що тривала терапія антагоністом альдостерону запобігає прогресуючій дисфункції лівого шлуночка і послаблює ремоделювання лівого шлуночка у собак із хронічною формою серцевої недостатності. Беназеприлу гідрохлорид — це пролікарська речовина, яка гідролізується in vivo у його активний метаболіт — беназеприлат, який є високопотужним та селективним інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та запобігає перетворенню неактивного ангіотензину I в активний ангіотензин II. Таким чином, він блокує ефекти, опосередковані ангіотензином II, включаючи звуження судин артерій, вен, затримку натрію та води нирками. Продукт спричиняє тривале пригнічення активності АПФ у плазмі крові собак, причому, понад 95% пригнічує при піковому ефекті та значній активності (> 80%), що зберігається через 24 години після введення. Комбінація спіронолактону та беназеприлу є корисною, оскільки обидві речовини діють на систему ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС), але на різних рівнях уздовж каскаду. Беназеприл, запобігаючи утворенню ангіотензину-II, пригнічує шкідливі наслідки звуження судин та стимулювання вивільнення альдостерону. Однак, вивільнення альдостерону не повністю контролюється інгібіторами АПФ, оскільки ангіотензин-II також синтезується шляхами, що не є АПФ, такими як хімаза (явище, відоме як «прорив альдостерону»). Секрецію альдостерону також можуть стимулювати інші фактори, крім ангіотензину-II, зокрема підвищення К + або АКТГ. Отже, для досягнення більш повного пригнічення шкідливих наслідків надмірної активності РААС, що виникає при серцевій недостатності, рекомендується застосовувати антагоністи альдостерону, такі як спіронолактон, одночасно з інгібіторами АПФ, для блокування активності альдостерону (незалежно від джерела) через конкурентний антагонізм щодо мінералокортикоїдних рецепторів. Клінічні дослідження, що вивчали тривалість виживання, продемонстрували, що фіксована комбінація збільшила тривалість життя у собак із серцевою недостатністю